Ціна батьківської любові

Батьківська любов... Важко переоцінити значення цього батьківського відчуття у вихованні майбутньої людини. Без любові неможливий душевний контакт між великими і маленькими, без любові не можна прищепити людині, що росте, серцеву щедрість, чуйність, увагу до людей.

Але чи замислювалися ви над тим, який зміст вашої любові?

Любов до дитини - це багато що в його вихованні. Але дуже важливо навчитися управляти своїм відчуттям. Справжня любов до дитини - це не сентиментальність, а глибоке відчуття відповідальності, дія, що виражається і в пошані до маленької людини, і в доброті до нього, і у вимогливості.

Народне прислів'я свідчить: "Вчасно посіяне - вчасно сходить". Проте іноді трапляється, що замислюємося ми над цією мудрою істиною надто пізно, коли "сходи" виявляються бур'янами. Що і коли упустили у вихованні? Чому виявляємо не ті риси характеру, які чекали?

Коли дитина ще маленька, батьки часто бувають позбавлені об'єктивності, тобто вона така дорога і мила серцю, що просто важко правильно оцінити вчинки, витівки, "негативи" в поведінці.

Діти для нас завжди діти. Неможливо розраховувати, що разом з дитиною, що подорослішала, наша "сліпа любов" перетворюється на "зрячу". Дуже важко перебудуватися, якщо все це має багаторічний стаж.

Завжди є такі батьки, які збирають школяру підручники, допомагають нести портфель. Так разом з дитиною, що подорослішала, в нім укоріняється звичка думати тільки про себе, і турботу близьких вважає обов'язковою.

Часто батьки будують виховання на авторитеті любові: "Якби любив маму (тата) - не поступав би так"; "Не любиш нас - віддамо кому-небудь". На самій же справі це найпоширеніший вид помилкового і небезпечного авторитету. Він вирощує нещирих і брехливих егоїстів. І самі батьки дуже часто стають жертвами такого егоїзму.

У медицині є такий термін, як передозування. Якщо зловживають ліками, то вони діють на організм як отрута. Так і з "передозуванням" батьківської любові, коли ми не в силах "відмовити", заборонити, строго запитати у дитини.

Коли вона підростає, дорослі прагнуть всіляко оберігати, опікати її, позбавляючи проявляти самостійність, яка необхідна для затвердження в житті.

Купуючи дитині одяг або взуття, ми візьмемо не те, що йому тісно, а швидше "на зріст". Зате в духовному розвитку дитини нерідко поступаємо навпаки: сюсюкаємо, прагнемо догодити. А куди важливіше і вимоги до дитини пред'являти "на зріст". Адже тільки вони можуть привести дитину від безумовної слухняності до самостійності, до свідомої дисципліни, до самодисципліни.

Останніми роками часто говорять про те, що у вихованні дітей (особливо хлопчиків) не вистачає твердості, не враховуються особливості статі. Кожні батьки повинні в своєму синові бачити майбутнього чоловіка. Не стоїть, наприклад, піднімати паніку при незначній подряпині; не заціловувати його і не ахати, якщо він, гаряче коханий, отримав в дитячій сутичці тумака; не зупиняти його порив поступитися своєю зручністю ради зручності ближнього.

Адже все це: уміння мужнє переносити біль і стримувати сльози - стосовно дошкільного і молодшого шкільного віку можна співвіднести з поняттям "мужність". Як же важко запестаному знайти в майбутньому риси справжньої мужності.

Наша любов повинна духовно збагачувати людину, що росте, давати йому не тільки радість життя, але і будити в нім гармонію добрих відчуттів і вчинків, виховуючи в нім риси характеру, які властиві сучасній людині. Тільки тоді будуть щасливі не тільки діти, а і самі батьки.